Останнім часом мене мучить один і той же моторошний сон, немов війна в Україні завершилась. За Донбасом закріпили неясний і нікому незрозумілий статус, який усіх задовільнив - бо всім на нього плювать із самого початку було. Росія, Україна, Європа, США - помирилися, президенти держав тиснуть один одному руки, посміхаються. Змагання і протистояння більше немає. Будь-яка війна рано чи пізно завершується миром. Образи, як і все в пам'яті, з часом стирається і гасне. Люди приречені пробачати і забувати, якщо не відразу, то за декілька поколінь, але такий час настає. Так і в цій війні: помірялися силами - і досить. Хто сильніший і хто переміг - мені у сні не відомо, але воно й не важливо, бо знаю, що народи живуть разом і в мирі. Об'єктивних причин для ненависті немає і бути не може. Гра завершилася... Лише гра, яка на деякий час здалася усім реальністю, так само як актори в кіно обманюють глядача і він живе їх життям. І причин для війни немає, і не було - вони вигадані. Весняний сонячний день, політики України та Росії тиснуть один одному руки і посміхаються, ні краплі ненависті чи злості. Вирази щастя та братерства на обличчях простих людей. Радість наповнює моє серце: війни не було - лише гра. Ще мить і мене кидає в холодний піт, але ж десятки тисяч вже ніколи не воскреснуть...
